З початком повномасштабного вторгнення військ РФ в Україну, Рада національної безпеки та оборони України цілком логічно призупинила діяльність низки політичних проросійських партій, ключова з яких – «Опозиційна платформа – За життя!». Голова політради та, за сумісництвом – кум путіна Віктор Медведчук, разом зі своїми співучасниками опинився під слідством. Ставлячи крапку в ганебній історії проросійської політичної сили, Восьмий апеляційний суд Львова 20.07.2022 повністю задовольнив позов Міністерства юстиції України й заборонив діяльність «ОПЗЖ».
Наразі не виникає сумнівів, що партія «ОПЗЖ» роками формувалася як впливова й потужна резидентура Кремля в Україні й готувала ґрунт для знищення нашої держави.
Яка ж ситуація на Закарпатті? До 2022 року «ОПЗЖ» в нашому регіоні була відносно впливовою політичною структурою, на відміну від інших західних областей – Львівської чи Івано-Франківської. За результатами місцевих виборів 2020 року продемонструвала електоральну підтримку на рівні 8-10% і увійшла до місцевих рад усіх рівнів. На переконання багатьох експертів, високий рівень підтримки партії забезпечила традиційна аполітичність закарпатців та пакунки з гречкою для перестарілого електорату, який обтяжується вдаватись у тонкощі політичної ідеології.
Все змінила війна. З початком вторгнення, регіональний авангард «ОПЗЖ» розділився: частина партійців, за прикладом Медведчука й Ківи, намагалася втекти за кордон, деякі ж проявили патріотичні погляди, розгорнули волонтерську діяльність; окремі депутати навіть вступили до лав ЗС України.
Побоюючись народного гніву, лідер «ОПЗЖ» у Закарпатській області Іван Чубирко формально розпустив партійні фракції в місцевих радах, з подальшим створенням депутатських груп під назвою «Рідний край». Однак діяльність політсили ні під брендом «ОПЗЖ», ні – «Рідний край» не проводиться. Офіційна сторінка обласної парторганізації у соцмережі Фейсбук була закрита, а особисті сторінки більшості партійних функціонерів – заблоковані для перегляду. Підконтрольні І.Чубирку регіональні медіаресурси – сайт та телеканал «Перший кабельний» і «Радіо ЗАХІД ФМ+» не коментували рішення суду й РНБО про заборону діяльності партії. З початку вторгнення чубирківські ЗМІ максимально відсторонилися від популяризації «ОПЗЖ» та висвітлення гострих внутріполітичних подій. Розташований у м.Мукачево центральний офіс обласного осередку «ОПЗЖ» постійно закритий.
На заборону «ОПЗЖ» швидко відреагував і місцевий політикум: після рішення РНБО та суду про заборону діяльності «ОПЗЖ», місцеві ради Закарпаття взялися за призупинення повноважень депутатів від «ОПЗЖ» на різних рівнях.
Війна показала «хто є ху». Насамперед слід бути об’єктивними й констатувати, що деякі місцеві депутати від «ОПЗЖ» все ж виявилися патріотами. До прикладу, депутат обласної ради Степан Деркач ще на початку березня добровільно вступив у лави ЗСУ й проходить військову службу. Депутати Ужгородської міськради Віктор Жганич і Юліана Бокоч організовували збір допомоги вимушеним переселенцям в рамках діяльності Ужгородського Гуманітарного Центру, а Мирослава Роман активно допомагає ГО «Волонтери Закарпаття» у зборі коштів та спорядження для ЗС України, в тому числі ввозить з країн Європи автомобілі, які в подальшому передаються до армії.
Регіональний лідер «ОПЗЖ» Іван Чубирко в лютому-березні також намагався створювати видимість патріотизму й навіть допомагав волонтерським структурам, однак ганебне клеймо «ОПЗЖ» викинуло його з громадських рухів. У червні, відчувши, що пахне смаженим, І.Чубирко (спортсмен, здоровий бугай) оформив собі інвалідність та чкурнув за кордон. Наразі разом з сім’єю проживає в Іспанії.
Заступник Чубирка по фракції – міліцейський чиновник часів Януковича Віктор Русин все ще залишається в Україні, однак активно готує тили за кордоном.
Зокрема, в грудні 2021 видання «Знай.ЮА» 
провело журналістське розслідування і з’ясувало, що В.Русин вивів незадекларовані валютні кошти в європейські банки та придбав готель «Ferienland Sonnenwald» у м. Шольфвег, Німеччина, що підтверджується даними з сайту бронювання квитків Booking.com.
Однак значно більшої уваги заслуговує інший партієць – голова Ужгородського осередку «ОПЗЖ», голова однойменної депутатської фракції в Ужгородській міській раді Андрій Погорєлов, який за два тижні (!!!) до вторгнення російських військ – евакуювався до Москви, де перебуває й донині у власній двокімнатній квартирі, ПЕРЕХОВУЮЧИСЬ ВІД МОБІЛІЗАЦІЇ ДО ЗС УКРАЇНИ. При чому – виїхав із дружиною Зоєю Погорєловою. Погорєлова Зоя Олександрівна є доцентом кафедри теорії та історії держави і права юридичного факультету УжНУ та досі там читає лекції з Москви в режимі онлайн – цікаво чому з такою позицією можна навчити студентів?… Тут виникають питання до декана юридичного факультету та керівництва вишу?…
Через день після початку вторгнення, слід за Погорєловим, до російської столиці виїхав ще один його соратник депутат Ужгородської міськради від «ОПЗЖ» Ігор Матюк – ТАКОЖ ОЧЕВИДНО ПЕРЕХОВУЮЧИСЬ ВІД МОБІЛІЗАЦІЇ ДО ЗС УКРАЇНИ.
Хто залишився з пропутінської команди на посадах? Насамперед звертає на себе увагу заступник міського голови Ужгорода, представник все тої ж «ОПЗЖ» Артем Погорєлов – рідний брат московського біженця 
Андрія Погорєлова і призначений на посаду за протекції останнього. Ознайомившись з його посадовими повноваженнями, знаходимо дуже цікаві функції: забезпечує підготовку стратегічних планів розвитку міста, впровадження економічних реформ, використання виробничо-технічного потенціалу міст, координує діяльність низки управлінь міськради, забезпечує взаємодію виконавчого комітету з органами правосуддя, політичними партіями, очолює низку комісій тощо. Ми перерахували лише малу частину повноважень Артура Погорєлова. Останнім часом, він також контролює діяльність найбільшого волонтерського хабу міста – центру гуманітарної допомоги «Совине гніздо».
Крім цього, не без підтримки голови Закарпатської обласної Володимира Чубірка на керівних посадах у вказаній структурі продовжує залишатись дупутат від «ОПЗЖ» Мирослав Щербей, який донедавна обіймав посаду керуючого справами виконавчого апарату ради – керуючого справами виконавчого апарату Закарпатської обласної ради, а згодом призначений на посаду начальника відділу забезпечення діяльності керівництва.
Наразі, стає очевидним, що всі ті, хто глорифікував і виправдовував ворога – країну-терориста росію, починаючи з 2014 року, вів з нею бізнес – природньо застрягнуть в «політичному чистилищі» пожиттєво і не зважаючи на демократичний устрій українського суспільства – на перспективу будуть законодавчо позбавлені можливості обиратись та обіймати посади у владі як потенційні вороги та зрадники.
Раніше ми повідомляли, що черговий ОПЗЖшнік став окупаційним гауляйтером
