4 червня Угорщина готується широко відмічати День національного єднання – сторіччя підписання Тріанонського договору – дату, коли імперія погодилась на втрату майже трьох чвертей території, відмову від авіації і флоту та скорочення армії і визнання незалежності Чехо-Словаччини та Королівства сербів, хорватів і словенців
Готуються до цієї дати і проугорські політики Закарпаття, постійно підіймаючи питання необхідності поглиблення політичних та культурних зав’язків з Угорщиною.
Та чи все так однозначно з цією датою, чи всі угорці мріють про відновлення Великої Угорщини? Треба сказати, що НІ, більшість громадян не мають бажання відновлення Угорщини в старих кордонах та приєднувати економічно відсталі регіони, коли власна економіка тріщить по швах.
До 2010 року, коли Віктор Орбан вперше став прем’єром Угорщини, навіть в Угорщині мало хто згадував цю дату. Саме тоді Віктор Орбан почав перевтілюватися з багаторічного урядового бюрократа в угорського вождя, намісника Будапешта, збирача споконвічно угорських земель, захисника національної ідентичності держави та «чистоти нації», борця з навалою іммігрантських орд і змовою підлих чиновників з Брюсселя, Берліна і Парижа з метою підриву морально-ціннісних орієнтирів етнічних угорців.
Насправді Орбан популярну на сьогоднішній день ідею «Великої Угорщини» намагається конвертувати у свою власну політичну підтримку. Тут нічого іншого, окрім спроб використовувати своїх громадян і громадян в інших країнах у своїх вузьких політичних інтересах, немає. Адже партія очолювана Орбаном отримала додаткові 2% голосів на останніх парламентських виборах: 95% “закордонних” угорців віддали свої голоси цій партії, яка ініціювала зміни до закону про громадянство. У 2018 році Орбан знову став прем’єром. Та цього разу його партія «Фідес» отримала вже конституційну більшість, а Орбан ‒ практично необмежену владу в країні. І не в останню чергу завдяки угорцям з-за кордону.
Таким чином, намагаючись розширити свою зону впливу навколо «споконвічно угорських земель», офіційний Будапешт планує розширити свій вплив на угорців закордоном для посилення власних електоральних позицій, а також для перехоплення карти Закарпаття у своїх опонентів – партії «Йоббік».
Читайте продовження матеріалу
