Чи можливий реванш комуністів у Закарпатті?

КПУ

Спроби Кремля посилити контроль політичної сфери в Україні тривають.

Як бачимо з результатів соціологічних досліджень, рейтинги найбільш одіозних креатур Кремля – політичних сил «Опозиційна платформа – За Життя!» та «Партія Шарія» зростають. Це, з одного боку, частково зумовлено окремими прорахунками провладної партії, з іншого – згортанням національно-патріотичних рухів, демократизацією суспільства, що призвела до відновлення толерантності до політичних сил, які відкрито заграють з агресором.

Водночас «ОПЗЖ!» не приховує, що вона – партія грошей. Мільярди доларів, акумульованих бізнес-імперією Медведчука дозволяють купувати медіаресурси, реалізовувати соціально-економічні акції під виглядом так необхідної матеріальної підтримки населення. Тож, значна частина електорату «Опозиційної платформи» це середньої руки бізнесмени, які сумують за тіньовими схемами часів Януковича, керівники підприємств, які не проти перейти під протекторат Медведчука, водночас, маючи вплив на чисельні групи виборців, а в Закарпатті – також і контрабандисти,  торговці, організатори підпільних казино та інші навколокримінальні структури.

При цьому поза фарватером «ОПЗЖ!» залишається дуже чисельна й водночас вразлива група електорату – пенсіонери, колишні трударі й пролетарі, не схильні довіряти «партії бабла».

Не дивно, що для впливу на такі чисельні групи виборців Росія традиційно використовувала компартію. Реагуючи на гібридну загрозу, в квітні 2015-го Верховна Рада заборонила комуністичну діяльність в Україні, прийнявши Закон «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного тоталітарних режиму в Україні…». Посилаючись на положення Закону, незалежна комісія Міністерства юстиції зупинила подальшу діяльність Комуністичної партії України, КПУ (оновленої) та Прогресивної соціалістичної партії Наталії Вітренко, закріпивши заборону наказами Міністра юстиції й рішеннями РНБО.

Політична проституція, санкціонована Кремлем. Пропустивши місцеві вибори 2015-го й 2019-го, вибори Президента України, перший секретар КПУ Петро Симоненко, проконсультувавшись із московськими кураторами,  знайшов механізм задіяти електорат партії в місцевих виборах 2020-го, а саме: висувати комуністів до місцевих рад у складі списків «ОПЗЖ!». Медведчуківцям такий сценарій виявився на руку, оскільки це відновить прихильність  пенсіонерів та інших прихильників лівої ідеології, які ностальгують за колишнім СРСР.

Закарпатські комуністи підіймають голову. Натхненний рішенням П.Симоненка,

і міського – Андрієм Погорєловим і, як не дивно, зумів досягти порозуміння.

Згідно з інформацією наших інсайдерів у штабах «ОПЗЖ!», Алексій вже включений до прохідної частини списків «За життя!» як до обласної ради, так і до Ужгородської об’єднаної територіальної громади. І не тільки він: ще 8 комуністів можуть увійти до органів місцевого самоврядування і керувати нашим регіоном, перефарбувавши своє нутро з криваво-червоного в мертві синюшні кольори «ОПЗЖ!».

«Буржуй у червоній шкурі». Як не дивно, Володимир Алексій, у свій час, зумів підійняти рейтинги КПУ в регіоні, де комуністів традиційно не сприймали. Так, на виборах 2007 року за комуністів проголосували 7800 закарпатців, а в 2012- вже 23 тисячі.

При цьому вождь Закарпатських комуністів плавав у всіх благах капіталістичного світу. У 1997 році, під покровительством нардепа від КПУ І.Миговича, заснував і очолив будівельну фірму «Вікторія Імпекс». Під приводом необхідності співпраці з комуністами в Східній Європі, створив низку бізнес-структур у Словаччині й Угорщині. До його власності відносять десяток об’єктів будівництва за кордоном. Відчувши запах долара, псевдокомуніст намагався увійти до елітних кіл Ужгорода, заснувавши обласний теніс-клуб.

Цікавий факт: всупереч концепціям комуністичного інтернаціоналу, Алексій підтримує радикальні русинські рухи, які вносять розкол серед Закарпатців.

Таким чином, відвертому буржуа вдавалося залишатися під червоними прапорами.

Чого варте об’єднання? Обласний очільник «ОПЗЖ!» Іван Чубирко, взявши під своє крило головного комуніста краю і його «червону гвардію», намагається вбити двох зайців. По-перше закрити нестачу кандидатур до місцевих рад (не секрет, що партія відчуває кадровий голод; І.Чубирку доводиться вносити до списків своїх кандидатів ледь не всіх бажаючих), по друге – завдяки В.Алексію заручитися голосами пенсіонерів та ідейних пролетарів.

З іншого боку, Чубирко і Погорєлов ймовірно не усвідомлюють, що  беруть на себе весь негатив комуністичного режиму. Навіть не згадуючи історичні аспекти злодіянь комуністів, поверхневий правовий аналіз самого факту участі членів КПУ в виборах вказує на порушення Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного тоталітарних режимів», ст.436-1 карного кодексу (поширення та розповсюдженням забороненої комуністичної символіки)  та Постанови окружного адміністративного суду міста Києва від 13.10.2015 № 826/15454/15 (Про призупинення діяльності Комуністичної партії України).

Тож чи наважаться обласні лідери «Опозиційної платформи» напередодні виборчих перегонів добавити в свою бочку меду ложку комуністичного дьогтю, яка поставить під сумнів правомірність участі команди «ОПЗЖ!» у місцевих виборах?

Поради щодо святкування серпневих свят читайте в наших попередніх матеріалах

Бажаєте своєчасно отримувати інформацію про нові статті сайту – підписуйтесь на наш Телеграм-канал: https://t.me/ungvar_uz