Колишній президент США Дональд Трамп продовжує викликати напругу у відносинах із традиційними західними союзниками, перетворюючи їх на об’єкти критики та принижень. Серед них опинилася і прем’єр-міністр Італії Джорджа Мелоні, яка раніше вважалася ключовою ідеологічною соратницею Трампа в Європі. Після розбіжностей щодо політики США стосовно Ірану, Трамп публічно звинуватив її у «боягузтві» та заявив, що Мелоні «благала його про фото» на саміті G7. Рим відкинув ці звинувачення як «чисту вигадку», що призвело до скасування міністром закордонних справ Антоніо Таяні запланованого візиту до Вашингтона.
Президент Франції Еммануель Макрон тривалий час є мішенню для особистих випадів Трампа. Екс-президент США систематично висміював концепцію «стратегічної автономії» Європи, дозволяв собі різкі коментарі щодо особистого життя Макрона, а останнім часом поставив під сумнів роль Парижа в європейській безпеці, стверджуючи, що Макрон «втратив контроль» над ситуацією в ЄС.
Прем’єр-міністр Великої Британії Кір Стармер також зіткнувся з критикою з боку Трампа після відмови Лондона надати військові бази для американських операцій на Близькому Сході. У відповідь Трамп публічно заявив: «Це вам не Вінстон Черчилль», демонструючи зневажливе ставлення до британського лідера на міжнародних заходах.
Канцлер Німеччини Фрідріх Мерц, який критикував американську політику на Близькому Сході, отримав від Трампа пораду «займатися власною розваленою країною». Американський політик також анонсував намір скоротити військову присутність США в Німеччині, вивівши близько п’яти тисяч військовослужбовців.
Канадський прем’єр Марк Карні та глава уряду Іспанії Педро Санчес також регулярно стають об’єктами критики Трампа. Карні доводилося вислуховувати погрози запровадженням нових мит, заяви про залежність Канади від США та жарти про перетворення країни на «51-й штат». Санчес, своєю чергою, зазнає критики за міграційну політику Іспанії та нібито недостатню активність Мадрида у євроатлантичних справах.
Особливе місце у цьому переліку посідає президент України Володимир Зеленський. За оцінками оглядачів, він перебуває під постійним тиском щодо швидкого припинення війни на умовах, які Київ вважає неприйнятними. Трамп неодноразово пов’язував питання американської допомоги із готовністю України до компромісів, називав Зеленського «найкращим торговцем в історії» та погрожував ізоляцією у разі відмови від пропонованого сценарію замороження конфлікту.
На тлі такої риторики контрастує позитивне ставлення Трампа до авторитарних лідерів, зокрема Віктора Орбана та Володимира Путіна. Аналітики застерігають, що така політика може спровокувати консолідацію західних країн проти стратегії Трампа та призвести до його міжнародної ізоляції від власних союзників у прагненні домінувати над партнерами.
