У контексті пошуку шляхів деескалації конфлікту, акцент знову падає на необхідність міцних міжнародних гарантій безпеки для України. Георгі Мадяр критикував реалізацію Будапештського меморандуму 1994 року, наголосивши, що невиконання обіцянок свідчить про неефективність лише порожніх декларацій. За його словами, оскільки «на карту поставлено все», Україні потрібна лише юридично чинна допомога від усієї міжнародної спільноти, а вирішальну роль тут може відігравати лише велика держава, а не лише Угорщина.
Дипломатичний фронт залишається складним. Попри те, що президент Володимир Зеленський згадує «вікно можливостей» для мирних переговорів до зими, ситуація все ще далека від врегулювання. Керівник Офісу президента Кирило Буданов визнав, що на найвищому політичному рівні «існує певна пауза» у переговорному процесі, хоча технічний діалог продовжується, про що свідчить регулярне повернення військовополонених.
Між цими обговореннями палають дискусії про умови діалогу. Литвиський президент Гітанас Науседа закликав посилити підтримку України та звернув увагу на те, що до переговорів з РФ слід підходити «з позиції стримування, а не догоджання». Зі свого боку, Україна отримала багато зовнішніх сигналів: від Москви закликають США до «традиційної дипломатії» (згідно з аналізом NYT Experts), а Зеленський також обговорив можливість «формату трьох країн» для європейських переговорів.
Високі посадовці України також підкреслюють стратегічний контекст: Кирило Буданов розкрив деталі кулуарних контактів з Кремлем, висловивши неочікувані вимоги РФ до Заходу та ідентифікувавши головну загрозу майбутньому країни. Крім того, Зеленський коментував очікування візиту посередників Трампа (Віткоффа та Кушнера) до Києва.
