Вісім років поспіль євродепутат від угорської партії Фідес Андреа Бочкор, колишня викладачка Закарпатського угорського інституту імені Ілдіки Орос …, вибачте – імені Ференца Ракоці, що у Берегові, з трибуни Європейськгоо парламенту охаювала Україну, по вказівці Віктора Орбана звинувачуючи нашу державу у всіх смертних гріхах. Її “наступниця” Вікторія Ференц, нова “закарпатська” євродепутатка, вирішила не відставати від своєї попередниці та також продемонструвати «талант» у маніпуляціях та перекручуванні фактів на ґрунті нібито існуючих порушень прав національних меншин в Україні. . Цього разу “доброзичницею” було використано засідання зовнішньополітичного комітету Європарламенту по українській євроінтреграції , яке відбулось 14 січня. Але, як колись і у Бочкор, її заяви більше нагадують дешеву політичну виставу, ніж реальну турботу про угорців Закарпаття.
Ференц, очевидно, не втомлюється повторювати старі тези про «утиски» угорської громади, які, на її думку, стали причиною того, що Товариство угорської культури Закарпаття (КМКС) не увійшло до Ради громадських об’єднань національних меншин України. А раз так, то Україна не виконала євроінтергаційних вимог і до вступу а ЄС не готова. Але чи не забула пані євродепутатка уточнити, що саме КМКС не змогло висунути гідного кандидата? Чи, можливо, їй просто незручно визнавати, що це була їхня власна помилка?
Давайте розберемося. У процесі формування Ради організаціями угорської спільноти України було запропоновано три кандидатури: Ласло Зубанича (голова Демократичної спілки угорців України), Йосипа Резеша (КМКС) та Бориса Вашкеби (Закарпатське товариство угорців). Однак, представники угорських ГО не змогли домовитися між собою, а кандидат КМКС Резеш не отримав підтримки через сумнівну суб’єктність. Адже він навіть не входить до керівних органів Товариства!
Натомість Ласло Зубанич, голова Демократичної спілки угорців України (УМДС), був обраний до Ради завдяки своїй компетентності, досвіду та реальній роботі на благо угорської громади. Його кандидатура відповідала всім формальним і неформальним критеріям, і він дійсно представляє інтереси угорців Закарпаття, а не політичні амбіції Будапешта.
Заяви Ференц про «порушення прав» виглядають особливо цинічно, якщо врахувати, що саме КМКС не змогло висунути достойного представника. Причини? Голова організації Василь Брензович переховується за кордоном, а його заступники не мають ні досвіду, ні навіть потрібного рівня знання української мови. А політичний секретар Кароліна Дорчі, за чутками, більше відома своїми особистими проблемами, ніж професійними досягненнями.
Тож, замість того, щоб визнати власні помилки, КМКС в особі Ференц вирішила звинуватити Україну. Її виступ у Європарламенті – це не що інше, як спроба тиску на українську владу, щоб замінити проукраїнського Зубанича на «зручного» для Будапешта представника. Але чиї інтереси він би представляв? Місцевих угорців чи, можливо, російського агресора, який давно використовує угорський режим та подібні конфлікти для дестабілізації України?
На відміну від фідесівського КМКС, УМДС на чолі з Ласло Зубаничем демонструє реальну роботу на благо угорської громади Закарпаття. Зубанич активно співпрацює з українською владою, захищає права місцевих угорців і водночас підтримує євроінтеграційний курс України. Його обрання до Ради – це не лише юридично правильне, але й політично виважене рішення, яке враховує інтереси як угорської громади, так і всієї України.
Маніпуляції Ференц – це чергова спроба угорської правлячої партії Фідес використати угорську громаду Закарпаття як інструмент у своїй антиукраїнській політиці. Але Україна не дозволить втручатися у свої внутрішні справи. Ми продовжимо захищати права всіх національних меншин, зокрема угорців, і водночас рухатися до європейського майбутнього. І саме такі люди, як Ласло Зубанич, є прикладом того, як можна ефективно працювати на благо громади, не стаючи маріонеткою чужих політичних ігор.
