ТОП-5 фейків угорської пропаганди про «утиски» нацменшин в Україні

Потапі

У мережі оприлюднили збірник статей за підписом угорських лідерів Закарпаття, який останні активно просувають у політичних колах ЄС, намагаючись у такий спосіб легалізувати офіційну позицію Будапешта щодо «дискримінації» меншин в Україні.

24 лютого на сайті електронної бібліотеки Угорської академії наук опублікували книгу «The continuous restriction of language right in Ukraine» (Поступове звуження мовних прав в Україні – англ.), співавторами якої є голова «Товариства угорської культури Закарпаття» Василь Брензович, лідер «Демократичної спілки угорців України» Ласло Зубанич, ректор «ЗУІ ім.Ференца Ракоці ІІ» Ілдіка Орос, депутатка Берегівської міської ради Кароліна Дорчі, почесний голова «ДСУУ» Михайло Товт та угорськомовний лінгвіст Іштван Черничко.

Книгу представлено як альтернативний звіт угорських науковців та національно-культурних товариств, які діють на території Закарпаття, де наводяться приклади нібито порушень Україною принципів «Європейської хартії регіональних мов та мов меншин». Крім того, у книзі критикується адміністративно-територіальна та освітня реформа в Україні як такі, що не відповідають нормам Конституції, та не враховують думки угорської нацменшини.

Проаналізувавши публікацію можна відмітити, що угорці описують події у вигідному для себе світлі, моментами перекручуючи факти, або взагалі віртуозно підтасовують їх під порушення українською владою власного законодавства.

Додатково звертає до себе увагу і назва завантаженого файлу книги – «Strasbourg1», що є зайвим підтвердженням використання матеріалів книги під час зустрічей угорських лідерів з депутатами Європарламенту у Страсбурзі, остання з яких відбулась у січні 2020 року, а наступна вже запланована на найближчий місяць. Саме на кулуари владних кабінетів ЄС і розрахована дана «методичка», яка підтверджуватиме слова про «складну долю» угорців Закарпаття.

Отже, на основі аналізу вказаної публікації, спробуємо розібратись, де саме угорці найбільше дезінформують європейських партнерів та як ті або інші події відбуваються насправді.


Нелогічне пояснення фіаско угорських кандидатів від Закарпаття на Парламентських виборах – 2019

…У 2019 році угорські правозахисні організації Закарпаття надіслали офіційний лист до ЦВК з проханням врахувати географічні особливості розподілу закарпатських угорців у процесі створення виборчих округів. Тим не менш, ЦВК відхилила петицію і наполягла на тому, щоб етнічні райони проживання угорців були розділені на три різні виборчі округи, де були представлені три різні кандидати, жоден з яких не спромігся отримати більшість голосів виборців… (Пункти 32-33, ст.32)

По-перше, угорці не тільки офіційно звертались до ЦВК з проханнями створити т.зв. «Притисянський округ», але й подавали у суд на ЦВК, який програли. По-друге, ЦВК не мало права створювати окремий виборчий округ, так як згідно чинного законодавства України на території округу повинно проживати як мінімум 150-160 тис. виборців, у даному випадку етнічних угорців, яких по факту там не проживало. По-третє, за інформацією місцевих ЗМІ, Угорщина ставила на перемогу тільки єдиного кандидата – Василя Брензовича, який вже на той момент втратив реальну підтримку серед угорців через звинувачення у фінансових махінаціях з коштами благодійних фондів Угорщини.

Фейк про безпідставні кримінальні переслідування угорських медіа-ресурсів на Закарпатті

Київ не консультувався з представниками меншин під час розробки законопроектів, які змінили мову преси. Ми вважаємо замахом на свободу самовираження те, що Служба безпеки України порушила кримінальну справу проти щотижневика «Закарпаття» за нібито підтримку сепаратизму. Такі напади на свободу преси та самовираження систематично відбуваються від імені української держави… (Пункти 138-139, ст.77).

По-перше, влітку 2019 року СБУ дійсно відкрила кримінальне провадження за сепаратизм на редакцію газети «Karpatalja», яка належить ТУКЗ, через резонансну публікацію карти Закарпаття розмальованої кольорами угорського прапору, підписавши фото «Вставай, угорець!». По-друге, того ж року головний редактор «Karpatalja» і співавтор вказаної книги Кароліна Дорчі ще й засвітила на кордоні свій угорський паспорт, влаштувавши конфліктну ситуацію.

Маніпуляції навколо виконання Україною рекомендацій “Венеційської комісії”

31 жовтня 2019 року Комісія НАТО-Україна виступила із заявою у Києві…: що стосується Закону про освіту, прийнятого Верховною Радою у вересні 2017 року, країни-члени Альянсу закликають Україну повністю виконувати рекомендації та висновки Венеціанської комісії. Україна зобов’язана це робити… (Пункт 91, ст.61).

По-перше, українські посадовці неодноразово говорили про виконання Україною всіх рекомендацій Венеційської комісії, зокрема продовжили перехідний період імплементації мовної статті ЗУ «Про освіту» до 2023 року. По-друге, саме 31 жовтня 2019 року Президент України Володимир Зеленський заявив Генсеку НАТО у Києві, що «6 із 7 рекомендацій Венеційської комісії уже виконані українською стороною».

Виправдання незнання української мови угорськомовними держслужбовцями Закарпаття

…Стаття 29 Закону України «Про державну мову» передбачає використання державної мови на громадських заходах, організованих державними чи муніципальними органами. Інші мови можуть використовуватися лише в тому випадку, якщо організатори забезпечують синхронний переклад або дослівний переклад українською мовою… (Пункт 122, ст.72)

По-перше, більшість угорськомовних посадовців на Закарпатті практично завжди розмовляють рідною мовою, у тому числі й на публічних заходах. По-друге, нещодавно голова однієї з сільрад на Берегівщині під час прес-конференції взагалі спілкувався з місцевими журналістами через перекладача, що викликало бурхливу реакцію користувачів соціальних мереж.

Вигадані замовні кампанії проти угорців у ЗМІ

Українські медіа часто провокують етнічну напругу. З 2014 року на національних телеканалах, а також у друкованих та інтернет-ЗМІ стартувала медіа-кампанія з дискредитації угорців, яких зображують угорців сепаратистами, що загрожують територіальній цілісності України… (Пункт 48, ст.42)

По-перше, жодні з центральних та впливових регіональних ЗМІ ніколи не провокували конфлікт з етнічними угорцями, тим паче називаючи їх сепаратистами. Навпаки, українські топ-видання намагаються об’єктивно висвітлювати двосторонній конфлікт, зм’якшуючи соціальну напругу. По-друге, угорські лідери дуже часто своїми висолюванням провокують міжнародний конфлікт, оприлюднюючи провокаційні матеріали та книги, подібні цій.

Отже, європейським партнерам України варто задуматись, чи довіряють вони інформації від угорських колег? Якщо так, то не варто дивуватись позиції окремих європейских лідерів щодо ефективності проведення реформ в Україні.