22 квітня в м.Берегово було проведено чергову звітно-виборчу конференцію Товариства угорської культури Закарпаття (ТУКЗ або таз звана КМКС), на якій сталося те, що мало статися – головою Товариства в черговий раз переобрали Василя Брензовича. Цікавинкою цієї події було хіба що те, що переобраний «лідер» не був присутнім особисто, агітував за себе віртуально – з екрана, адже вже роки переховується за кордоном від українських правоохоронців, за вчинення кримінальних злочинів.
Словом, переобрали – то переобрали. Ніхто з причетних та інформованих іншого і не чекав, а регіональні ЗМІ констатували давно відомий факт – КМКС, як керували з Будапешту руками українофоба та запроданця Брензовича, так керуватимуть і далі, членство в організації, як було зазомбовано орбанівсько-москальською пропагандою, так і далі таким залишатиметься. Тому, за новітньою угорською політичною «традицією», знову переобрали такого собі міні-орбана, «любимого вождя і захисника» на черговий трирічний термін.
Однак за останні дні, ті, хто хоч трохи цікавився деталями цієї події, мали можливість спостерігати певні пікантні подробиці проведення «героїчної конференції в умовах воєнного стану», навіть поверхневий аналіз яких засвідчує, що, трохи інакше за класиком, не все так райдужно в датському королівстві, тобто в лавах найбільш масової громадсько-політичної організації угорців Закарпаття. Звісно не райдужно для орбанівських посіпак, які налаштувались керувати нашими мадярами до кінця своїх днів. Виявляється, у Брензовича проблеми. Про які варто розповісти.
Багатьом закарпатським угорцям, ба навіть вірним членам КМКС, не зовсім подобається втеча переважної більшості «кращих представників КМКС» за кордон з початку російської агресії. Адже вони бачать, що в «політичний екзиль» в лютому минулого року за «мучеником» Брензовичем потягнулась низка вірних його соратників (Балог, Добша, Молнар та інші активісти і депутати місцевих рад) і вже звідти, з безпечного Євросоюзу, вони активно розказують своїм тутешнім соплемінникам, яка погана Україна і як треба з нею «боротись» за свої права та проти ефемерних «утисків».
Звісно – це викликає в них не дуже приємні питання до «великого лідера» і усвідомлення того, що організацією вже не тільки негласно, але і фактично керують з-за кордону. Керують люди, які все більше відриваються від закарпатських реалій. Люди, які замкнулися в своїх «політичних бульбашках», які розносять «плач Ярославни» про «пригноблених закарпатських угорців», але при цьому жирують по ніредьгазах, будапештах і брюсселях, а «стурбовані» обличчя яких викликають все менше довіри, тому що все більше віддають цинічною політичною брехнею.
На зборах делегати також були здивовані прохолодним, в порівнянні з минулими роками, ставленням до такого історичного заходу з боку угорської влади. Звісно, мало кому з «простих» членів товариства відомо, що алкоголіка Брензовича вже досить довгий час не приймають у більшості владних кабінетів офіційного Будапешту. Він для орбанівської еліти став політично токсичним і вже тільки кілька старих друзів готові з ним спілкуватись і лише в неформальній обстановці, а краще подалі від урядових кварталів. Наприклад на Балі, де він ще може похизуватись спільною світлиною з авторитетним Жолтом Нейметом. Але це вже для нього межа. Про що яскраво свідчить і той факт, що Неймет навіть онлайн не підтримав свого «соратника» на виборчій конференції. Як не був присутнім і держсекретар Потапі. Ба навіть відповідальний за взаємодію із Закарпаттям Іштван Грежа, який Брензовичу приходиться сватом, не засвідчив свою присутність на заході.
Така масова «відсутність» високопоставлених урядовців раптово виникла після принципово рішення президента Угорщини Каталін Новак не брати участь у конференції КМКС. І це незважаючи на вмовляння Новак з боку окремих угорських дипломатів виступити на заході в підтримку Брензовича, які поставили собі за мету саме так надати «вагу» переобранню останнього головою Товариства. Заради цього президентка навіть відмінила свій заздалегідь запланований візит на Закарпаття. Зацікавлена угорська політична еліта «чітко» зрозуміла отриманий сигнал і майже повністю проігнорувала захід. А делегатам це дало можливість зрозуміти, що це вже не настільки Будапешт нав’язує їм знову Брензовича, а купка їх скомпрометованих «лідерів» намагається зацементувати себе на посадах.
І їм це справді вдалось зробити. Супротив тихої «фронди» в лавах Товариства і прохолодного ігнору з боку більшої частини провладних кіл Угорщини. Вдалось тому, що Василь Брензович перед зборами дав чітко зрозуміти – тільки він голова КМКС і ніхто інший. А чому? Тому що він ще й очолює низку благодійних фондів та громадських об’єднань (фонд «КМКС», фонд «Еган Еде», фонд «Геніус» і т.д.), через які роздають угорські гроші «лояльним» членам Товариства. Більшість з яких саме і були делегатами конференції. І навіть якби останні на голову КМКС Брензовича не переобрали – фінансові важелі залишилися би в його руках. Непокірних було б покарано «форинтом». Хай навіть які б не були нікчемні (особливо на фоні відомих статків нового-старого голови і його тісного оточення) ці угорські «подачки» для більшості простих членів організації – це вагомий фінансовий подарунок.
Більшість представників КМКС усвідомлюють, що «віртуальне» керівництво Товариством алкоголіками і корупціонерами тільки посилить тенденцію занепаду організації, повної втрати її політичної ваги як в регіональному вимірі, так і в українсько-угорських взаєминах.
25 квітня у Василя Брензовича був день народження. Можна б вважати його чергове переобрання головою КМКС своєрідним подарунком «великому лідеру» від вдячних прихильників. Але ні. Насправді «прихильники» не вдячні, а залякані. Насправді будапештські «куратори» не задоволені, а роздратовані і відпустили ситуацію, з якою не можуть дати собі раду. І вже точно це рішення – «троянський кінь» для угорської громади краю. За брами спільноти знову запустили політика, який цій громаді створює тільки проблеми …
