У Києві відбулося експертне обговорення, присвячене аналізу впливу українських далекобійних озброєнь на військову логістику, економіку та загальну здатність Росії до подальшого ведення війни.
Україна активно розвиває свої можливості щодо ураження цілей на російській території. Українські безпілотники вже довели свою здатність долати відстані понад 2 тисячі кілометрів, а держава успішно впроваджує нові системи, що можуть діяти на дистанції понад 3 тисячі кілометрів.
Експерти, що зібралися у Київінформ пресцентрі, детально розглянули, як розширення українських можливостей атакувати глибокий тил рф впливає на її військову систему, економіку та політичні рішення. Основна увага була зосереджена на наслідках цих атак для російської логістики та оборонної промисловості, додаткових витратах, які Росія змушена нести на захист своїх стратегічних об’єктів, а також потенційний тиск, що може вплинути на готовність Кремля до переговорів.
Серед головних мішеней українських ударів називають логістичні об’єкти, що є ключовими для забезпечення військових потреб рф, а також енергетичну інфраструктуру, військові заводи та інші важливі об’єкти, необхідні для продовження агресії. За інформацією, оприлюдненою у липні, з початку поточного року Україна здійснила понад тисячу успішних вогневих завдань по нафтових об’єктах, критично важливих військових виробництвах та системно значущій логістиці противника.
Пошкодження таких об’єктів змушує Росію не тільки відновлювати зруйновану інфраструктуру, а й значно посилювати її захист. Це призводить до додаткового навантаження на російську систему протиповітряної оборони та вимагає перекидання значних ресурсів для прикриття об’єктів, розташованих у глибокому тилу.
**Віктор Ягун**, директор Агентства з реформування сектору безпеки та експерт з національної безпеки, підкреслив, що наслідки атак слід оцінювати не як окремі випадки, а як накопичувальний стратегічний вплив. Він зазначив: «Дальність ударів по рф вже перевищує 3000 км. Системна кампанія ударів змушує росію постійно ремонтувати ушкодження, перекидати ППО, розсереджувати виробництва, перебудовувати логістику, створювати запаси пального. Ідеться про накопичувальний стратегічний ефект. При цьому, вибух працює саме в комплексі з іншими факторами: санкції, дефіцит технологій, зламані ланцюги постачання, вартість ремонту і необхідність захищати тисячу об’єктів на величезній території».
**Іван Ус**, головний консультант Національного інституту стратегічних досліджень, кандидат економічних наук, зауважив, що удари вглиб російської території впливають не лише на конкретні військові об’єкти, але й на загальні економічні умови ведення війни. Він пояснив: «На п’ятому році повномасштабного вторгнення росії в Україну слід казати про те, що війна набула форми війни на виснаження, тому що це війна економік. Економічне значення цих далекобійних ударів полягає в тому, що класична російська парадигма ведення війни руйнується і розміщення стратегічних об’єктів на далеких відстанях більше не працює так, як раніше».
Особливу увагу експерти приділили комбінації стратегій глибоких та середніх ударів із атаками на морську логістику. Такий підхід дає змогу одночасно впливати на різні компоненти російської військової машини: від виробництва та постачання до транспортування необхідних ресурсів.
Енергетична інфраструктура залишається критично важливим напрямком. Обмеження функціонування нафтопереробних заводів та інших енергетичних об’єктів може вплинути не тільки на забезпечення армії, а й на економічну активність рф та її спроможність генерувати кошти для фінансування війни.
**Олексій Буряченко**, президент Міжнародного інституту безпекових досліджень, підкреслив, що зростання вартості війни для Росії може стати ключовим фактором, який вплине на рішення її політичного керівництва. За його словами: «Війна має коштувати для російської федерації якомога дорожче. Це буде так чи інакше підштовхувати політичне керівництво до того, щоб її завершити».
Водночас Україна постійно розширює асортимент власного озброєння. На 2026 рік серед вітчизняних далекобійних систем згадуються «Фламінго», «Пекло», «Паляниця», «Нептун» та інші розробки. Деякі з них мають заявлену дальність дії до 3 тисяч кілометрів.
**Олег Постернак**, керівник Центру політичної розвідки, відзначив, що системні удари України по території Росії створюють для Кремля не тільки військові та економічні, але й серйозні внутрішньополітичні виклики. Він зауважив: «Системні удари України по росії є викликом для Кремля. Путін в соціальному контракті з російським суспільством обміняв здатність захистити його на безумовну політичну підтримку його воєнної авантюри. І коли цей соціальний контракт починає тріщати, йому потрібно або на марші його переробляти і щось пояснювати, або робити вигляд, що нічого не відбувається».
Експерти також проаналізували політичний вплив розширення географії українських атак. Зокрема, обговорювалося, чи може збільшення військових та економічних витрат для Росії примусити Кремль переглянути свою позицію та перейти від ультимативних вимог до конструктивного переговорного процесу.
Таким чином, нарощування українських далекобійних спроможностей здатне одночасно впливати на кілька ключових елементів російської воєнної машини — логістику, виробництво, енергетику, розподіл ресурсів та політичну ціну продовження агресії.
