Унікальне наукове дослідження виявило найдавніші відомі випадки чуми серед людей: мисливці-збирачі, що жили в Сибіру близько 5500 років тому, стали жертвами смертоносних спалахів. Дослідники з Оксфордського та Копенгагенського університетів, вивчаючи останки кам’яної доби, знайшли давню ДНК понад десятка осіб, яка належить до раніше невідомих штамів бактерії Yersinia pestis – збудника легеневої, бубонної та септичної чуми.
Вчені припускають, що ці доісторичні спалахи, ймовірно, були легеневою чумою, яка поширилася серед родинних груп навколо озера Байкал, імовірно, від диких бабаків. Аналіз давньої ДНК двох нових штамів виявив унікальний ген, що кодує білки, здатні викликати сильну імунну відповідь. Ця особливість, на думку авторів роботи, може пояснювати, чому серед жертв було особливо багато дітей.
Це відкриття ставить під сумнів усталене припущення, що масштабні епідемії чуми почалися лише після розвитку землеробства. «Ми отримали справді вражаючий результат, виявивши тут дуже багато випадків чуми значно раніше, ніж очікували», — зазначив перший автор дослідження Руайрід Маклеод, дослідник давньої геноміки з Оксфордського університету. Він додав, що це «найближче до прямого доказу високої вірулентності ранніх форм чуми, який можна отримати».
Раніше спалахи чуми фіксувалися серед землеробів Скандинавії близько 5300–4900 років тому, але їх смертоносність викликала суперечки через відсутність у бактерії певних генів, пов’язаних із тяжким перебігом хвороби. Нове ж, детальне дослідження давньої ДНК мисливців-збирачів, похованих вздовж річки Ангара, що витікає з Байкалу, надає найпереконливіші докази того, що доісторичні штами чуми були смертельними і спричиняли масову загибель людей.
