Сім років тому, в лютому 2014 року, розпочалася російсько-українська війна. Російська Федерація, порушуючи норми та принципи міжнародного права, двосторонні та багатосторонні угоди, анексувала Автономну Республіку Крим і Севастополь, окупувала окремі райони Донецької та Луганської областей. Для більшості громадян України напад Росії став шоком.
Існуюча система міжнародної безпеки виявилася неготовою до того, щоб протистояти російській загрозі. Конфлікт Росії з Україною – це обмежена війна з необмеженими путінськими цілями, що стала, можливо, вододілом в підходах до ведення сучасних війн.
Російська Федерація робить і продовжуватиме робити все можливе, щоб заблокувати просування України в бік Євросоюзу і НАТО. І Москва застосовує будь-які доступні для неї засоби, щоб Україна стала слабкою і роз’єднаною державою.
Вишукуючи точки уразливості Української держави в економіці, збройних силах і державному управлінні, Росія вичікує на слушний момент для того, щоб нанести по них дошкульні удари.
Нажаль, частина європейських держав та навіть деякі українські політики, розглядають гібридну війну Росії з Україною, як якусь нав’язану їм абстракцію, котра їх не дуже стосується, але від якої і відмахнутися непросто. А деякі, з метою нівелювання негативної ролі РФ визначають конфлікт, як внутрішній, як громадянську війну.
Під час Другої світової війни мільйони етнічних росіян воювали на стороні Третього Райху. Не просто громадян СРСР (їх було значно більше), а саме етнічних росіян. РОА, РОНА, Козачий стан, російські дивізії СС та ще багато чого.
Згідно організаційно-штатної структури Вермахту 1943 року, стандартна піхотна дивізія на Східному фронті мала містити у своєму складі 2005 Ost-Hilfswillige («східних добровільних помічників», більш відомих як «хіві») при загальній чисельності 12713 чоловік. Хіві – це в основному колишні радянські військовополонені та мобілізовані з числа місцевого населення окупованих територій. Ще раз, мова йде не про особливі формування, не про іноземні частини СС, йдеться про звичайну піхотну дивізію Вермахту, де по ідеї мали би воювати виключно німці. Але саме в них згідно офіційного штатного розпису фактично кожен шостий – це хіві.
Якщо мільйони росіян воювали на стороні Німеччини, чи означає це, що ніякої німецько-радянської війни не було, а була лише громадянська війна в Росії за участі німецьких відпусників?
Війна 1917-1922 років у Росії дійсно була громадянською, бо це була боротьба за те, якою буде імперія — монархічною чи більшовицькою.
В цьому головна ознака громадянської війни – коли стикаються два (або більше) бачення майбутнього країни, держави, нації і вони вступають між собою у збройну боротьбу, щоб визначити, яким саме буде це майбутнє. Сторони громадянської війни можуть отримувати іноземну допомогу, за них можуть воювати іноземці чи навіть іноземні регулярні частини, але все одно всі вони мислять себе в рамках цієї країни/держави/нації.
В Україні не громадянська війна хоча б тому, що в наших ворогів немає ніякого альтернативного образу України. Більше того, вони взагалі не визнають існування українців як окремої нації, вважаючи Україну штучним утворенням, відірваним підступними австро-угро-англо-саксами, поляками, німцями та іншими фашистами від єдино-нєділімої Росії.
В України не громадянська війна хоча б тому, що у разі ворожої перемоги ніякої України не буде в принципі. Буде русскій мір. В когось є хоч якісь сумніви? Подивіться сьогодні на окуповані території.
Не Росія допомагає невизнаним республікам, а місцеві колаборанти служать Росії, яку вважають своєю батьківщиною. Бо просто є русскімі — навіть якщо ще не встигли спалити свої українські паспорти.І воюють вони не за альтернативну Україну, а за Росію, за оновлений совок, за імперію, де ніякої України не буде.
В Україні не громадянська війна. В Україні російська агресія. Війна Росії проти України.
І на останок, якщо хтось ще має сумніви – подивіться відео 2014 року:
