Турбота про пригноблених з видом на Дунай

13 грудня, на одному з телеканалів угорського державного телебачення, засвітився лідер угорської національної меншини на Закарпатті, «борець» за рівні права – втікач Василь Брензович. З’явився не просто так, а з важливою місією, вчергове донести про “утиски та гоніння” угорської національної меншини в України.

Коментував він звісно загальновідому і досить банальну ситуацію, а саме, виконання депутатами угорського гімну на сесії Сюртівської ОТГ.

На хвилинку, виконання гімну іноземної держави в українській державній установі. Нонсенс.

Такий шокуючий факт виконання українськими депутатами Державного гімну Угорщини, який згодом намагалися видати за національну молитву, набув суспільного резонансу та як і очікувалось привернув увагу правоохоронців.

І знов-таки, так звані угорські «лідери» починають гучно заявляти про утиски, а саме порушення показують у світлі чергових антиугорських проявів.

Голосні заяви, досконало створений образ такого собі лідера, який навіть на відстані продовжує робити вигляд, що за щось бореться і щось захищає.

Беззаперечно гарно. Однак чому ж такий ідеальний, прославлений  пан Брензович втік до Угорщини і звідти дистанційно опікується угорцями Закарпаття, а не доводить свою невинність тут, в Україні. Для чого людині, яка переконана і намагається переконати всіх у власній правоті та чесності  тікати так далеко? Можливо тому, що розуміє злочинність своїх дій та  неминучість покарання за  них?

Роками, за створеним професіоналами образом успішного керівника, борця за права угорської національної меншини стояла людина, яку насамперед цікавив тільки власний добробут та фінанси, які щедрими ріками лилися з офіційного Будапешту  для підтримки угорськомовного населення регіону та благополучно осідали в кишенях Брензовича та таких самих «лідерів».

Виїхавши до Угорщини, Брензович показав своє справжнє обличчя, буквально кинувши своїх побратимів-підлеглих напризволяще, адже саме вони зараз розгрібають ті всі проблеми, що залишив по собі пан Василь.

Ільдико Орос, Йосип Борто, Кароліна Дорчі замість свого шефа – втікача,  відбиваються від атак ЗМІ, які наввипередки намагаються взяти коментарі щодо останніх подій, та змушені постійно відповідати на незручні питання ОБСЄ.

Хіба це схоже на поведінку справжнього лідера, який мав би взяти на себе всю відповідальність і до кінця відстоювати тих, про утиски прав яких так гучно заявляє.

Однак, судячи з кількості готівки в іноземній валюті яка під час обшуків була знайдена у Василя Івановича, йому чудово живеться і в Будапешті, у своєму новенькому, придбаному за угорські кошти  будинку з видом на Дунай, в якому, за інформацією редакції, тільки но закінчили ремонт, що дивним чином співпало з його поспішним виїздом  закордон.

Досить схожа ситуація була і з підпалом офісу ТУКЗ-КМКС в Ужгороді, за дивним збігом обставин, саме в той період офіційне представництво організації було перенесено в новопридбану будівлю, після чого і відбувся підпал старого приміщення…

Співпадіння…?