Міфи про тероризм у Європі

«Європа у вогні терактів» – приблизно такий висновок напрошується, якщо згадати всі новини, які надходили із Заходу протягом останніх півтора місяця. Франція, Австрія – ісламський тероризм дійсно почав підіймати голову.

Але чи дійсно все так погано? Чи може ми – жертви інформаційного насилля? Жертви тероризму, головне завдання якого не вбити, а переконати, викривити дійсність?

Міф №1 «Європа потопає у вогні атак»

За даними Європолу, минулий 2019 рік за кількістю терактів був найнижчим за останні п’ять років, а за кількістю жертв – найнижчий за останні 10 років. Ба більше, якщо порівняти, наприклад, з Афганістаном, то в усьому Євросоюзі кількість атак була в 10 разів менше, а кількість жертв – в 1000 тисячу разів менше. За рівнем терористичних загроз – країни-сусіди мають більше загроз, ніж країни ЄС. У країнах географічної Європи (без урахування пострадянських) 40% терактів припадає на Туреччину. А якщо ураховувати і пострадянські, то в Україні ситуація гірша, ніж у тій же Франції.

І це при тому, що Європа перебуває під якіснішим контролем, ніж решта світу. Бо фіксуються усі атаки – навіть невдалі, розкриті та без жертв. На 5 тис. терактів, які відбулись в Європі протягом останніх 20 років – 2,5 тис. летальних жертв. У країнах Близького Сходу ситуація зворотна – по 3 жертви на один теракт. Тобто, і рівень безпеки, і рівень контролю – в Європі значно нижче. Ба більше, торік арештовано рекордну кількість людей – понад 1000 осіб, які були причетні до підготовки терактів.

Міф №2 «Ісламський тероризм – найпоширеніший вид тероризму у Європі»

Власне, якщо дивитись телевізор, то так. Але, якщо подивитись статистику, то ісламський тероризм – на третьому місці у Європі. Вони поступаються внутрішнім – корінним терористам. Тому перше місце – практично у будь-який рік – сепаратисти. Минулого року на другому місці – ліваки та анархісти.

Звичайно, просто вибух без жертв, спалені автомобілі, а часто – муляж вибухівки не так зачіпають громадську думку. Але це теж теракти. Так, джихадисти жорстокіші, і цим вони краще заявляють про себе, ніж їхні європейські «колеги». Але останнім часом жорстокими стають і праві радикали, які виправдовують своє насилля насиллям мусульман. Але застосовують його і щодо інших етносів та релігій.

Торік кричущим став випадок, коли чоловік убив свою звідну сестру, яка мала китайське походження, а потім пішов розстрілювати мечеть. Там його відразу пов’язав 65-річний перший поранений ним мусульманин.

А ось міф №3 – «Головні виконавці терактів – біженці» – близький до реальності, але… все одно не зовсім їй відповідає

Якщо ми говоримо про ісламський тероризм, то часто виконавцями стають ті, хто вже не перше покоління проживає в країні. Лише офіційно відомо, що 5 тис громадян Євросоюзу добровільно поїхали воювати за Ісламську Державу. Зараз значна частина з них повернулась назад – з досвідом бойових дій. І досвідом ненависті до «невірних».

Тут мала б бути мораль про тероризм. Але буде про інше. Часто той порядок денний, який нам нав’язують, дуже відрізняється від реально важливих питань. Тому – не лише поліцейські акції, але й критичне мислення здатне зупинити тероризм.

Богдан Петренко, заступник директора Українського інституту дослідження екстремізму

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.