Спецслужби РФ скоїли теракт проти закарпатських угорців – угорські лідери мовчать

Чомусь прем’єр-міністр  Віктор Орбан та його посіпаки в Закарпатті не помітили злочин РФ проти угорців Закарпаття, який був зроблений для погіршення відносин між українцями та угорцями. 23 березня, польський суд міста Кракова оголосив вирок трьом громадянам країни, яких підозрювали у підпалі будівлі центрального офісу «Товариства угорської культури Закарпаття» в Ужгороді 4 лютого 2018 року. 

Всі троє – громадяни Польщі, активні діячі ультраправих організації проросійського спрямування, члени яких брали участь у конфлікті на Донбасі на стороні контрольованих Кремлем бойовиків. 
Організатор підпалу – 29-річний член ультраправої польської партії «Зміна» Міхал Пропокович отримав 3,5 роки ув’язнення. Один з виконавців, член неонацистського руху «Фаланга» Томаш Рафал Шимковя’к, відбуватиме покарання у в’язниці протягом 2-х років, а третій співучасник, Адріан Марглевський, відбудеться обмеженням волі до 2 років з виконанням суспільно корисних робіт по 40 годин на місяць.

Крім того, у вказаній справі вдалося вийти і на замовника – це німецький журналіст Мануель Оксенрайтер, відомий своїми прокремлівськими поглядами. Сам обвинувачений, будучи помічником-референтом депутата Бундестагу від політичної партії «Альтернатива для Німеччини» Маркуса Фронмайєера, всі звинувачення відкидав, а справою зайнялась прокуратура Берліна.  

Мануель Оксенрайтер

Всі наведені у суді факти ведуть до логічного висновку, що підпал офісу ТУКЗ в Ужгороді 4 лютого 2018 року був спланований російськими спецслужбами і реалізований через наближені до них громадсько-політичні рухи країн ЄС з метою максимального погіршення українсько-угорських відносин, які на той момент перебували у кризовому стані після прийняття Україною закону «Про освіту» у вересні 2017 року.

Однак, офіційний Будапешт та залежні від нього національно-культурні товариства угорців Закарпаття, не дивлячись на всю наявну доказову базу правоохоронців Польщі, намагались якнайменше говорити про «російський слід», звинувачуючи у цьому то українських націоналістів, то медійників, які нібито вели «антиугорську кампанію в Україні».

Це був не підпал, а терористичний акт. Якби хтось був у приміщенні, наприклад, охоронець, якого ми хотіли найняти після минулих подій, його життя опинилося б під загрозою. До нападу частково призвело й те, що понад рік в українських ЗМІ триває антиугорська кампанія. Українська влада дозволила зміцнити позиції екстремістів, що вилилось у їхніх незаконних діях проти угорців Закарпаття, – так прокоментував вже наступний підрив будівлі офісу 27 лютого того ж року лідер закарпатських угорців Василь Брензович.

Як і у першому випадку з підпалом будівлі 4 лютого 2018 року, 27 лютого того ж року теракт здійснили прибічники «русского мира», але на цей раз не поляки, а проплачені найманці на замовлення так званого «Министерства государственной безопасности» невизнаної республіки Придністров’я, яка повністю контролюється російськими можновладцями.

До речі, судові засідання щодо підриву офісу ТУКЗ саме 28 лютого 2018 року тривають і по сьогоднішній день в Ужгородському міськрайонному суді Закарпатської області, і затягуються зокрема через не бажання потерпілої сторони, тобто керівництва «Товариства угорської культури Закарпаття», брати активну участь у судових засіданнях.

Тому, після оприлюднення вироку польським судом у Кракові 23 березня цього року, враховуючи резонансність події, більшість центральних та регіональних ЗМІ України максимально висвітлили вказаний судовий процес, у той час як підконтрольні угорцям медійні ресурси «сухо» опублікували вирок суду методом копі-пасту з інших ресурсів.

Навіть офіційний сайт ТУКЗ, на якому розміщуються всі офіційні заяви керівництва організації, не оприлюднив нічого іншого, як вже вищезгадані матеріали центральних угорських ЗМІ. Без публічних заяв обійшлися й основні лідери угорців Закарпаття – Василь Брензович, Йосип Борто та Ілдіко Орос.  

Можливо, такі дії підконтрольних угорському Уряду структур пов’язані із зовнішньополітичною стратегією Будапешта, де Росія – головний стратегічний партнер на міжнародній арені, свідченням чого є результати останньої зустрічі глави угорського МЗС Петера Сійярто з головним дипломатом Кремля Сергієм Лавровим.  

Угорщина вважає Росію важливим партнером і традиційно зацікавлена в тому, щоб підтримувати з нею стосунки. Співпраця з Росією має безпосередній вплив на повсякденне життя людей в Угорщині, говорячи про економічне або енергетичне співробітництво, – підкреслив Сійярто під час зустрічі з Лавровим.

У контексті вказаної зустрічі, сторони домовились про купівлю Угорщиною 20 млрд кубометрів російського газу, зокрема використовуючи можливості так званого «Турецького потоку», коли газ транспортуватиметься з Росії напряму через Туреччину, Болгарію і Сербію. Угорщина, до того ж, працюватиме над мінімізацією наслідків антиросійських санкцій, які ЄС щорічно вводить проти країни-агресора.   

Отже, публічне визнання російської сторони співучасником, а то й ініціатором підриву офісу ТУКЗ в Ужгороді йде у розріз міжнародній позиції Будапешта, інструментами якої виступають все ті ж лідери закордонних угорців, переважна частина яких проживає на території Закарпаття.